ЛІНА КОСТЕНКО
Ліна Костенко – Я кину все. Я вірю в кілометри…
Я кину все. Я вірю в кілометри —обвітрені, задихані і злі
.Багато їх у матінки Деметри,Котра була богінею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене,
бо гине моя душа, задивлена в чужу.
Так ніжно, так беззахисно,
так віддано,так всупереч тверезому уму
.Врятуй мене розлукою і віддалю,
—ні спогаду з тобою не візьму.
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев’яні зебри,
пасуться в запорошеній траві
,—хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафоримені
дорогу смутком переллють!
